15 лютого Стрітення Господнє і  в наших Церквах освячуються свічки. 

Притча про 4 свічки

Чотири свічки спокійно горіли й поволі танули … Було так тихо, що чулося, як вони розмовляють.

Перша сказала: «Я – СПОКІЙ. На жаль, люди не вміють мене зберегти. Гадаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!» І вогник цієї свічки згас.

Друга сказала: «Я – ВІРА. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі». Щойно вона вимовила це, подув легкий вітерець і загасив свічку.

Дуже засмутившись, третя свічка вимовила: «Я – ЛЮБОВ. У мене немає більше сил горіти далі. Люди не цінують мене і не розуміють. Вони ненавидять тих, хто їх любить найбільше, – своїх близьких». І ця свічка згасла.

Раптом до кімнати зайшла дитина і побачила три згаслі свічки. Злякавшись вона заволала: «ЩО ВИ РОБИТЕ?! ВИ ПОВИННІ ГОРІТИ! Я БОЮСЯ ТЕМРЯВИ!» Промовивши це, дитина заплакала.

Схвильована четверта свічка сказала: «НЕ БІЙСЯ І НЕ ПЛАЧ! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ можна запалити й ІНШІ ТРИ СВІЧКИ. Я – НАДІЯ!»

Стрітення – це зустріч щирих і натхненних душ із Господньою Любов’ю. Це свято надії на прийдешній рік. Бо саме Любов править світом, і Бог – то Любов, а наша віра в Бога – то Любов до всього, що нас оточує. Щиро любити світ і себе в цьому світі, шанувати своїх рідних і поважати всіх людей, кого ми зустрічаємо на життєвому шляху -  ось вища мудрість, закладена в святі Стрітення.

Сьогодні в нашому класі проходив майстер-клас по виготовленні Стрітенської свічки з вощини. В класі панувала атмосфера свята, стояв неймовірний аромат меду, вирували позитивні емоції.